Сучасна школа — певною мірою випробування для дітей і батьків. Насичена програма, висока конкуренція в класі, швидкий темп подачі інформації — все це змушує батьків нервувати. Саме психолог може пояснити батькам майбутнього першокласника певні аспекти готовності дитини до шкільного навчання та допомогти їм заспокоїтися, поводитися адекватно і не хвилювати дитину

Першокласник потребує особливої уваги батьків незалежно від того, наскільки він готовий до школи, бо навчальна діяльність для дитини є новою, відмінною від ігрової. Доки дитина не сформує основні навички роботи, батькам варто допомагати їй. Утім, ця допомога має бути психологічно доцільною.

Допомога батьків

У першому класі не задають домашніх завдань, однак час від часу педагоги пропонують дітям виконати вдома завдання, що безпосередньо не пов’язані з освітнім процесом: розповісти про свої враження від екскурсії, підготувати виступ до свята, намалювати листівку другові, скласти розповідь про домашнього улюбленця тощо. Тому основне завдання батьків першокласника — сформувати у дитини навички самоорганізації, зокрема:

• дотримуватися режиму дня;
• виконувати домашнє завдання самостійно та вчасно.

 Надалі ці навички зумовлять у дитини відповідальне ставлення до систематичного виконання завдань. Окрім цього, батьки мають підтримувати віру першокласника у його власні сили, формувати у нього адекватну самооцінку. Шестирічний першокласник — дошкільник за віковими характеристиками — навчається, аби продемонструвати свої досягнення батькам, педагогам, одноліткам, бути «дорослим» і значущим. Тому батькам слід виявляти інтерес до дитини та її шкільних справ, бо якщо дитина відчує, що нею не цікавляться, — то втратить інтерес до навчання.

ХВОРОБЛИВА ТЕМА

Від стану фізичного розвитку та здоров’я дитини залежить те, як вона буде навчатися, сприймати і пізнавати навколишній світ, запам’ятовувати інформацію, мислити, читати, писати, розв’язувати завдання тощо.

85% неуспішних учнів стикається із труднощами у навчанні через слабке здоров’я чи певне захворювання, яке дорослі можуть навіть не помічати.

Саме стан здоров’я дитини — основний чинник, який варто врахувати батькам, аби визначитися, чи доцільно віддавати дитину до школи. Це здається очевидним, проте багато батьків ігнорує хронічні захворювання дитини, приміром алергію. Утім, саме уповільнені невиявлені хвороби або в стадії ремісії впливають на здатність дитини навчатися: погіршують концентрацію уваги, вміння виконувати завдання за заданим алгоритмом тощо. Внаслідок постійного напруження у дитини може загостритися наявне захворювання.

Інша проблема, яку не можна ігнорувати — часті захварювання дитини. «Часто» — значить від чотирьох до шести разів на рік. Навантаження у школі не дає дитині змоги розслабитися. Так, дитина, яка перехворіла і повернулася до школи, стикається із подвійним навантаженням: їй потрібно надолужувати пропущене і засвоювати нове. Утім, така дитина ще не є цілком здоровою, адже не випадково педіатри звільняють її від фізкультури. Тож у неї знову порушується концентрація, організація діяльності, довільна регуляція. А саме цього й вимагає від неї вчитель під час заняття.

Дитина має жити, гратися і навчатися в певних умовах, дотримуватися сталого режиму: щодня гуляти на свіжому повітрі, спати в кімнаті з відчиненою кватиркою, прокидатися і лягати спати в один і той самий час — оптимально о 21:00 узимку й о 22:00 улітку, дотримуватися режиму харчування і вживати різноманітні продукти, насичені вітамінами та мікроелементами.

Енергію, яку дитина витрачає протягом дня, можна поповнити лише завдяки повноцінному сну та їжі. Їжа має бути поживною, аби забезпечувати організм дитини речовинами, необхідними для нормальної роботи мозку, серця, легенів та інших органів. Окрім того, збалансоване харчування запобігає гіповітамінозу.

У разі вітамінної недостатності дитина стає млявою, сонною, знижується рівень її працездатності та бажання вчитися. Це відбувається через те, що запас вітамінів в організмі вичерпується, а тривала напружена розумова діяльність виснажує нервову систему.

Здорова дитина — активна дитина. Вона постійно рухається: стрибає, бігає, грається. Завдання батьків — не зупиняти і не примушувати дитину посидіти, а, навпаки, організувати її активність. Для цього батькам варто гратися з дитиною в рухливі ігри, що розвивають гнучкість, спритність і швидкість. Улітку слід привчити дитину приймати літній душ, бажано щоденно купатися у водоймах — це зміцнить нервову, імунну та інші системи організму. Такі заходи сприятимуть повноцінному фізичному розвитку дитини, загартують її, поліпшать стан здоров’я.

СЕРЕД ЛЮДЕЙ

Ще один важливий аспект і показник готовності до школи — самовідчуття дитини в колективі. Зрозуміло, що сором’язливий першокласник, найімовірніше, втомлюватиметься від великої кількості однолітків. «Діти штурхаються і шумлять», — скаже він, коли повернеться додому після уроків. Що можуть зробити батьки, якщо дитина втомлюється від однолітків у школі? Як мінімум — не залишати її на групу продовженого дня.

Утім, і активні та товариські діти можуть зіткнутися з несподіваною проблемою. Так, існує така категорія дітей, які не вміють спілкуватися зі сторонніми дорослими, тримати дистанцію з учителем, якому може бути неприємним фамільярне ставлення. У такому разі важливу роль відіграє компетентність педагога. Його завдання — вибудувати спілкування у такий спосіб, аби ознайомити дітей одне з одним, створити комфортну атмосферу, встановити адекватні правила спілкування.

ЛОВЕЦЬ ГАВ

Найголовніший, ключовий аспект, що свідчить про готовність дитини до школи — вміння розуміти, сприймати і запам’ятовувати інструкцію. Іншими словами, здатність дитини зрозуміти алгоритм дій, запам’ятати його і усвідомити, що вона виконала правильно, не чекаючи схвалення дорослого.

Аби з’ясувати, чи дитина опанувала цю навичку, можна провести експеримент. Можна запропонувати дитині зібрати щось з конструктора, приміром будиночок з шести кубиків, або виконати графічне завдання, приміром домалювати поруч із певною фігурою ще кілька таких самих. Варто звернути увагу, скільки часу знадобиться дитині, щоб почати виконувати завдання. Якщо дитина довго, тобто більше п’яти хвилин, не може сконцентруватися, крутиться, розгублена — то і в класі, після того як учитель дасть завдання, вона ловитиме гав і не включиться в процес.

Що робити, якщо батьки зрозуміли, що дитині зарано йти до школи? Саме час почати адекватну підготовку! Усе можна виправити. До вересня ще півроку! Головне — не поспішати і не квапити майбутнього першокласника.

Дитина сьогодні — не об’єкт старанної праці педагога і не учасник сімейного експерименту «Змусь його вчитися на відмінно». Дитина — рівноправний партнер у взаєминах з учителем і батьками. Найважливіше, аби дитина прийшла до школи підготовленою й встигла оволодіти як вмінням вибудовувати взаємини у соціумі, так і психологічно підготувалася до школи.