«Батько як вихователь, або

Як залучити батька до виховання й спілкування з дітьми?»

Роль батька і матері, як вихователів у сім'ї не однакова. Відомо, що мати більше часу віддає вихованню дітей. Нам завжди і скрізь потрібна наша мама, її доброта і ласка зігрівають все життя.

Дуже добре, коли в сім'ї розумно поєднуються батьківський чоловічий авторитет і щира материнська ласка, турботлива лагідність бабусі і щедрість дідуся. Єдність вимогливих впливів дорослих членів сім'ї на дітей – одна з найголовніших запорук їх повноцінного розвитку, становлення характеру, формування моральних якостей.

Але багатьом знайома така ситуація, коли тато весь тиждень працює, один з вихідних там же, а другий вихідний виявляється тим святим днем, коли тато відпочиває й турбувати його не можна. Або тато йде на полювання, на риболовлю, на тренування, у лазню із друзями тощо. Багато матусь скаржаться на татусів, але лише деякі розуміють, як можна змінити ситуацію.

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, ЯКЩО ТАТО УНИ­КАЄ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ?

Спочатку діти нудьгують, потім звикають і вже не споді­ваються поспілкуватися з татом. А потім узагалі відвика­ють, а в ті рідкі моменти, коли тато все-таки є, уже самі уни­кають спілкування з ним.

І все-таки роль тата у вихованні дітей — як хлопчиків, так і дівчаток — величезна. Визнаний факт: навіть рідкий і від­сторонений тато корисніший, ніж його цілковита відсут­ність. Адже дитині значно спокійніше, якщо вона знає, що тато є, але зараз «на роботі» або «у відрядженні».

А якщо тато не хоче спілкуватися з дітьми? Як діяти, якщо він розповідає мамі, що йому важко спілкуватися з малень­кою дитиною, нехай підросте, і тоді...

Почнемо спочатку. Татусі можуть навіть не уявляти, на­скільки вони важливі для власних дітей. Розкажіть їм про це. Про те, що для хлопчика батько — це еталон, приклад для наслідування, той, хто показує, яку цьому житті має по­водитися справжній чоловік.

А для дівчинки тато — це той чоловік, який захищає її, любить і захоплюється, уміє дарувати подарунки й просто є поруч.

Ø  Для того щоб тато спілкувався з ди­тиною, він повинен мати таку звич­ку, що формується роками. Інакше кажучи, не чекайте, що тато, який не спілкувався з малюком, раптом вияв­лятиме цікавість до дорослого сина або дочки. Від самого народження дитини залучайте тата до годування, прогулянок, укладання. Якщо ви бу­дете постійно відгороджувати його від турбот про дитину та проблем, пов'язаних з вихованням, він так і за­лишиться байдужим.

Ø  Намагайтеся влаштовува­ти спілкування тата з дітьми, наприклад, купуючи їм квит­ки на улюблений футбол або фільм, даючи можли­вість поспілкуватися вдома ввечері або у вихідний.

Ø  Не налаштовуйте дітей проти тата, навіть якщо у нього чимало недоліків. А у кого їх немає? Тато—така сама людина, як і всі, і має право на помилки  й недоліки. Але у присутності дитини говорити  про це не варто. Не обговорюйте татусеву поведінку, навіть якщо і не дотримав обіцянок, майже не буває  вдома, не вміє чогось полагодити, грати в комп'ютерні ігри, не занадто багато заробляє тощо. В очах дитини тато завжди має залишатися справжнім героєм. Тоді ставлення дитини до нього  буде правильним і ніжним. Отже, і тато ставитиметься до дитини з більшим почуттям і увагою.

Ø  Нерідко татусі можуть пасувати перед труд­нощами, коли діти вередують, поводяться так, що дорослі губляться й не знають, як їм поводитися. Але чоловіки не люблять, коли їм дають поради, сприймаючи їх як бажання домінувати, виставити їх некомпетентними. Тому краще запропонувати книгу про вихо­вання, що раптом опиниться в потрібний час у потрібному місці. Чоловік охочіше «пора­диться» з автором, ніж зі своєю дружиною.

Ø  Не потрібно з'ясовувати свої взаємини з татом, якщо дити­на це чує, перебуває поруч. До­сить часто сімейні конфлікти у присутності дитини сприя­ють тому, що взаємини між ди­тиною й татом псуються. Це тому, що дитина майже завж­ди сприймає все на свою адре­су, уважаючи себе джерелом домашніх сварок.

Ø  Існує думка, що, на відміну від жінок, у чоловіків яскраво вираже­ний батьківський інстинкт. Що чоловіки простіше ставляться до дитячих проблем, не сприймаючи їх серйозно. Але це лише зовнішні прояви. Так, чоловіки не схильні виказувати своїх емоцій, але вони пере­живають нітрохи не менше від жінок. Тому не варто недооцінювати чоловіка, уважа­ючи, що власні діти йому байдужі. Напев­не, він не вміє виявити свою любов, тому й виглядає таким відстороненим і чужим. Отже, заохочуйте будь-які прояви любові й уваги до дитини з боку тата.

Ø  Спільні справи – ось що зближує дітей і тата. Напри­клад, якщо вони разом займа­ються спортом, пораються по господарству, подорожують, улаштовують свята. Мама може запропонувати ідею, трішки до­помогти, але все-таки ініціативу має виявляти тато.

Ø  Мамі не варто критикувати тата, якщо він не занадто вміло одяг дитину за її відсутності або нагодував якось не так. Тато, як і будь-який чоловік, любить бути успішним, він чекає, що мама його похвалить, адже він гідно витримав випробу­вання, що не кожному під силу - залишився з дитиною, поки мама пішла у справах, або провів з нею один-два вихідні. Тому похвала - найкращий стимул для тата, що до­поможе йому й далі спілкуватися з дітьми. Заохочуйте татусеве праг­нення поспілкуватися з дитиною, менше критикуйте й оцінюйте. І ви побачите, що такого спілкування стане більше.

Ø  Практично всі батьки, особливо татусі, скаржаться на брак вільного часу, на те, що через роботу вони не можуть приділити його багато своїй дитині. Вихід є. Татусь може брати дитину із собою на роботу або навіть іноді у відрядження, у компанію друзів або коли вирушає «у справах». Такі спільні поїздки й спілкування дуже корисні для дитини, адже вона ба­чить, чим її тато займається тоді, коли відсутній удома.